- Пані Наталіє, 21 квітня відбудеться VІІІ З’їзд ВФСТ «Україна». З яким настроєм Товариство підходить до цієї події і які головні підсумки п’ятирічки (2021–2025 рр.) ви презентуватимете делегатам?
- Ми підходимо до З’їзду з відчуттям великої відповідальності. Останні п’ять років стали екзаменом на виживання та адаптивність: спочатку пандемія, потім - повномасштабна війна. Проте цифри свідчать, що ми вистояли. За цей період проведено понад 10 тисяч спортивних заходів, до яких долучилися понад 372 тисячі учасників. Ми не просто зберегли структуру Товариства, а й перетворили наші спортивні бази на центри допомоги країні та реабілітації воїнів. На З’їзді ми плануємо не лише звітувати, а й затвердити стратегію розвитку до 2030 року.
- ВФСТ «Україна» історично тісно пов’язане з профспілковим рухом. Як сьогодні виглядає ваша співпраця з профспілками?
- Профспілки - це наші стратегічні партнери. Наша співпраця базується на спільній меті: соціальному захисті працівника, частиною якого є право на оздоровлення та спорт. Ми активно працюємо з галузевими профспілками, зокрема в нас дуже плодотворні стосунки склалися з Профспілкою працівників авіабудування та машинобудування України і її Головою Яремою Жугаєвичем. Спільно ми організовуємо всеукраїнські та регіональні галузеві спартакіади, які є наймасовішими стартами в країні. Профспілки допомагають фінансувати спортивні заходи на підприємствах та мотивувати працівників до здорового способу життя. Без цієї синергії розвиток масового спорту в Україні був би неможливим.
Окремо хочу підкреслити нашу багаторічну та плідну співпрацю з Аерокосмічною Асоціацією України (АКАУ) і її Президентом Віктором Поповим. Наше партнерство вже давно вийшло за межі формальних домовленостей - колеги з Асоціації всіляко сприяють нам у підтримці та просуванні важливих законодавчих ініціатив, спрямованих на збереження та розвиток робітничого спорту. Завдяки їхній активній позиції та експертній допомозі нам вдається ефективніше відстоювати інтереси трудових колективів на державному рівні, забезпечуючи право працівників аерокосмічної галузі та інших стратегічних сфер на оздоровлення та фізичну культуру навіть у такі складні часи
- Розвиток робітничого спорту завжди був «візитівкою» вашого Товариства. Яка ситуація зараз, коли багато підприємств працюють у надскладних умовах?
- Робітничий спорт зараз важливий як ніколи, адже це не лише про рекорди, а й про психологічне розвантаження та згуртованість колективів. На сьогодні фізкультурно-оздоровчою роботою охоплено понад 552 тисячі працівників у виробничій сфері. Навіть під час війни ми продовжуємо проводити змагання серед трудових колективів. Це наш фронт - зміцнювати здоров’я тих, хто тримає економіку країни. Ми бачимо запит від людей на рухову активність, тому серед пріоритетів на 2026-2030 роки - модернізація занять спортом безпосередньо на підприємствах та впровадження нових форм корпоративного спорту.
Хочу акцентувати увагу на важливості нашої взаємодії з Міністерством молоді та спорту України, Національним олімпійським комітетом, Комітетом Верховної Ради з питань молоді і спорту та Федерації профспілок України. Ми щиро вдячні керівництву та фахівцям цих інституцій за конструктивний діалог та розуміння специфіки нашої роботи. Завдяки цій спільній праці нам вдається залучати державну підтримку для масового спорту, узгоджувати ключові критерії фінансування та розвивати спортивну інфраструктуру. Така синергія держави, олімпійського руху та громадського сектору є надзвичайно важливою для збереження здоров’я нації в умовах війни
- Питання ветеранів війни зараз є надзвичайно гострим. Як Товариство залучає їх до спортивного життя?
- Це наш обов'язок. Ми вже інтегруємо ветеранів та членів їхніх родин до наших масових змагань. У проєкті постанови З’їзду окремим пунктом стоїть звернення до Міністерства молоді та спорту щодо додаткового фінансування саме на заходи для ветеранів війни та їхніх сімей. Наша база ДЮСШ та спортивні споруди стають майданчиками для їхньої фізичної та соціальної реабілітації.
- Чого ви очікуєте від рішень VІІІ З’їзду?
- Очікую консолідації. Ми маємо чітко визначити курс на наступні п’ять років. Це і цифровізація спортивного менеджменту, і посилення міжнародної співпраці з Європейською федерацією корпоративного спорту, і, звісно, подальше витіснення представників країн-агресорів з міжнародної арени. Головне - ми маємо показати, що спорт в Україні живе, розвивається і працює на нашу спільну Перемогу.