Роботодавець вимагає виконувати роботу під час простою
Така вимога роботодавця є неправомірною!
Під час простою працівники не виконують свої обов’язки, передбачені трудовим договором.
Простій – це зупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами (Стаття 34 КЗпП).
У разі простою працівники можуть бути переведені за їх згодою з урахуванням спеціальності і кваліфікації на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації на весь час простою або на інше підприємство, в установу, організацію, але в тій самій місцевості на строк до одного місяця.
Оплачується час простою з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу). Підвищена оплата простою може бути встановлена у колективному договорі підприємства.Відповідно до ст. 113 КЗпП час простою, який виник з вини працівника не оплачується.
Місце перебування працівника під час цілоденного простою законодавством не визначено, тому визначається безпосередньо роботодавцем шляхом видання розпорядчого документу (наказу або розпорядження).
Якщо роботодавець визначив, що під час простою працівники мають перебувати на робочому місці – то працівники знаходяться на робочому місці відповідно до встановленого режиму роботи, але при цьому не виконують свої посадові обов’язки.
У разі, якщо працівник продовжує виконувати свої трудові обов’язки, в тому числі і за межами адміністративної будівлі роботодавця, – це є роботою (дистанційною або надомною) і підлягає оплаті відповідно до встановлених умов оплати праці