! Відповідно до статті 64 Господарського кодексу України підприємству надано право самостійно визначати свою організаційну структуру, встановлювати кількість працівників і штатний розпис. Тобто роботодавець може зменшити чисельність працівників певного фаху і кваліфікації, а також скоротити посади, звільнити працівників.
Незвільнені від виробничої діяльності члени виборних органів Профспілки є штатними працівниками підприємства, тому вони можуть "попасти під скорочення".
Разом з тим, стаття 41 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" та стаття 252 Кодексу законів про працю передбачає ряд гарантій для здійснення членами виборних органів своїх функцій.
Зокрема, на звільнення працівника - члена виборного профспілкового органу підприємства власник зобов'язаний, крім додержання загального порядку, дістати попередню згоду органу, членом якого є працівник, а також вищестоящого органу Профспілки.
Процедура отримання згоди виборного органу Профспілки на звільнення визначена у ст.43 КЗпП. Аналогічно, із дотриманням всіх строків роботодавець зобов'язаний отримати згоду на звільнення працівника-члена профкому у вищестоящого органу Профспілки - Президії ЦК ПУ.
Деякі правила щодо надання згоди:
1. З поданням до Президії ЦК Профспілки може звертатися посадова особа підприємства, яка має право на прийняття та звільнення працівників;
2. Подання має бути у письмовій формі та обґрунтованим, повинно містити розгорнуту мотивацію, описувати усі фактичні обставини, які послужили причиною звільнення;
3. Засідання Президії ЦК Профспілки, що розглядає питання звільнення, вважається правомочним, якщо в ньому бере участь більш як половина членів Президії.
Звертаємо увагу, що згоду профкому та вищого органу Профспілки необхідно отримати завчасно з дотриманням строків передбачених у статті 43 КЗпП.
Слід пам'ятати!!!
З ч.2 ст. 252 КЗпП випливає, що одержання згоди профспілкового органу обов'язкове при звільненні з будь-якої підстави.
Це правило підлягає безумовному виконанню при розірванні трудового договору з ініціативи власника (не лише з підстав, передбачених ст. 40, 41 КЗпП, але й за іншими підставами). Немає підстав ігнорувати це правило і при розірванні трудового договору з ініціативи працівника, а також за згодою сторін, після закінчення строку трудового договору, у порядку переведення. Однак при припиненні трудового договору з інших підстав додержання цього правила неможливо. Це стосується, зокрема, звільнення працівника з підстав, передбачених п. 3 (призив на військову службу), п.7 (набрання законної сили вироку суду) статті 36 КЗпП.
