Звільнення: за власним бажанням чи за угодою сторін?

З листа до редакції:

Працівник написав заяву: "Прошу звільнити мене з роботи за власним бажанням з 5 листопада" та подав її до відділу кадрів 1 листопада. Питання:

1) Чи зобов'язаний працівник відпрацювати два тижні з дня подачі заяви?

2) За якою підставою звільняти працівника: за власним бажанням чи за угодою сторін?

3) Чи повинен працівник виходити на роботу 5 листопада?

1) Згідно з чинним законодавством працівник має право в будь-який час розірвати трудовий договір за власним бажанням, попередивши про це роботодавця за два тижні (ст.38 КЗпП). В статті закону йдеться про необхідність попередньо повідомити роботодавця про наступне звільнення за два тижні, а не про обов'язок їх відпрацьовувати з дня подачі заяви. Тому, коли працівник просить про звільнення до закінчення зазначеного двотижневого строку, роботодавець сам вирішує: погодитись на це чи наполягати на відпрацюванні. Своє рішення роботодавець формулює у резолюції на заяві працівника.

2) Враховуючи, що ініціатива розірвати трудовий договір надходить від працівника за його бажанням, що підтверджується написаною ним заявою, то звільнення слід здійснювати саме з цієї підстави (ст.38 КЗпП).

3) в наказах і заявах на звільнення не слід вказувати прийменник "з", бо він означає, що з такого числа людина вже не є працівником підприємства. Отже, за нашим прикладом 5-го листопада людина вже не є працівником підприємства, а останнім робочим днем та днем розрахунку буде 4 листопада.

Щоб не плутатися і не ходити потім по судах, потрібно чинити так:

- прийменник "з" не вживати ніде – ні в заяві, ні в наказі (необхідно з'ясувати конкретну дату звільнення працівника та запропонувати йому переписати заяву);

- дата, зазначена у заяві і в наказі про звільнення, є датою останнього дня роботи. Саме наприкінці цього дня роботодавець зобов'язаний розрахуватися з працівником і видати йому трудову книжку;

- у трудовій книжці як дата звільнення вказується та сама дата, яку працівник зазначив у заяві і яку зазначено у наказі.

Нормативна база:

1. Кодекс законів про працю;
2. Про практику розгляду судами трудових спорів. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 №9.

Необхідно знати:

Пунктом 1 статті 36 КЗпП передбачена така підстава припинення трудового договору як "угода сторін". Законодавство України не визначає ані порядку, ані строків припинення трудового договору за угодою сторін, тому працівник і роботодавець визначають їх самостійно у кожному конкретному випадку.

Ініціювати звільнення за такою підставою може як працівник, так і роботодавець. І якщо одна із сторін погоджується на пропозицію іншої, вважається, що сторони досягли угоди про припинення трудового договору за цією підставою.

Дату звільнення сторони також визначають за взаємною домовленістю.

На перший погляд важко віднайти різницю звільнення за власним бажанням (як у нашому прикладі, без відпрацювання двотижневого терміну) та за угодою сторін. Для кадровиків звільнення за власним бажанням набагато більш звичне і знайоме, ніж припинення трудового договору за угодою сторін. Проте, для працівника більш вигідним вважається звільнення за угодою сторін. Зокрема через особливий порядок призначення допомоги по безробіттю.

Новинки проекту Трудового кодексу

! Забороняється шляхом застосування насильства, погроз, введення в оману або в інший спосіб примушувати працівника до припинення трудових відносин за власною ініціативою проти його волі.